Післятравматичні внутрішньочерепні
   абсцеси та емпієми


Абсцес головного мозку – це вогнищеве скупчення гною в мозковій речовині, оточене капсулою.

Виникають абсцеси при проникаючих пораненнях, а також при закритій травмі, де інфікування відбувається через кров із віддаленого вогнища інфекції. Основними збудниками є стафілококи, стрептококи, рідше грамнегативна флора, нерідко спостерігається поєднання декількох збудників.

Абсцеси можуть локалізуватися в різних ділянках мозкової речовини. Звичайно абсцеси сполучаються з менингоенцефалітами, енцефалітами, супроводжуються підвищенням температури тіла, запальними змінами крові й ліквору. Клінічна симптоматика варіативна і складається з різних сполучень загальмозкових симптомів (головного болю, запаморочення, нудоти, блювоти, порушення свідомості), менингеальної (оболонкової) й вогнищевої неврологічної симптоматики.

КТ, МРТ (комп’ютерна, магнітно-резонансна томографія) головного мозку є провідними методами діагностики посттравматичних абсцесів, що дозволяють судити про їхнє розташування, розміри, структуру, консистенцію та вплив на речовину головного мозку. Для виключення пухлин головного мозку, туберкулом, паразитарних захворювань виконується ОФЕКТ (однофотонна емісійна комп’ютерна томографія).

Консервативне лікування провадиться у випадках малих розмірів (до 2,0 см у діаметрі), недостатньо сформованої капсули, при множинному абсцедуванні. Воно вимагає постійного КТ-МРТ контролю.

При хірургічному лікуванні абсцесів віддається перевага проведенню малоінвазивної операції – пункційному видаленню і дренуванню через фрезевий отвір. Тотальне видалення – висічення абсцесу з капсулою - виконується при рецидивах абсцесів після пункційного видалення, за наявності сторонніх тіл у порожнинах, при зв'язку капсули із колоносовими повітряними порожнинами, при остеомієлітах, багатокамерних абсцесах. У післяопераційному періоді хворим провадиться адекватна антибіотикотерапія, відновне лікування.

Проведення раціональної, ефективної терапії дозволяє досягати задовільних результатів. Після виписки зі стаціонару хворі впродовж деякого часу потребують прийому антибіотиків і спостереження нейрохірурга.

Посттравматична субдуральна емпієма. Захворювання характеризується відокремленим скупченням гною у субдуральному просторі (під твердою оболонкою головного мозку).

Найчастіше субдуральна емпієма виникає як ускладнення черепно-мозкової травми, захворювань ЛОР-органів (синуситів, отитів, мастоїдитів), після хірургічних втручань на черепі. Основними збудниками є бактероїди, анаеробна флора, часто зустрічається поєднання декількох збудників.

У початковому періоді захворювання характеризується підвищенням температури тіла до 38° С, головними болями, після чого прогресує загальномозкова симптоматика (головний біль, запаморочення, нудота, блювота, можуть бути порушення свідомості), з'являється менінгеальний синдром, вогнищева неврологічна симптоматика.

Діагностика захворювання провадиться шляхом співставлення даних клініки і компєютерної томографії головного мозку, яка виявляє напівсферичну зону зниженої щільності, що зумовлює об'ємний вплив на мозкову речовину.

Основним принципом лікування є активне видалення гною. З цією метою, у залежності від даних клініки, виконується або малоінвазивна операція – видалення і дренування емпієми через фрезьовий отвір, або випилювання і видалення кістки над емпіємою з наступною установкою приточно-відточної дренажної системи. У післяопераційному періоді провадиться адекватна антибіотикотерапія з застосуванням декількох антибіотиків і антимікробних засобів. Велике значення має санація первинного вогнища – усунення джерела інфекції.

Рання діагностика, проведення адекватного лікування дозволяють досягати добрих результатів – нормалізації стану, регресу неврологічної симптоматики в більшості пацієнтів.

 
   
 
  тел. +38 097 420 51 40
  e-mail: neurotrauma@list.ru
 
 
Rambler's Top100
СКП софт маркет Ремонт компьютеров Диагностика автомобилей